КАРБИ ПЕРЕДЗВОНИ Розділ 7

Розділ 7 

7. 1  Жорстокосердний жмикрут, завиграшки обійде любого достойника, та чи є у цьому який сенс, перед Ликом Бога живого?

7. 2 Ще завидна загалом облиш буденні клопоти, і хай ніяка зажура не вадить тобі заздалегідь підготуватися до проводів сонця.

7. 3  Хай ваше захоплення, задіяне творчою уявою, доброхіть переходить у витончену майстерність, а страх перед невіданим, зашаріє цікавість.

7. 4  Тільки но ти, направду знаєш себе, як ніхто інший. І тільки ти, можеш зробити для себе те, чого не зможе ніхто, і ніколи.

7. 5  Кожному своє: курці просо, а людині людське.

7. 6  Матюки - злі духи. Їх вимова, чи думка, і навіть на слух запускаються процеси самознищення тіла на клітинному рівні.

7. 7 Лад - це бездоганне поєднання двох протилежностей.

7. 8  Те, що розумом важко осягнути, свідомість зробить це залюбки.

7. 9  Всесвіт і людська клітина, однаковий шедевр Великого Майстра.

7.10 Людина, розпочинає еволюційне зростання з того моменту, коли у ній розкривається сердечна чара, що поєднує собою нижню та верхню складові людського єства.

7.11 Три долішні та три горішні чари, сердешно єднаються  у грудях. І як найперше, запускають механізм регенерації, а далі й свідомо-духовного зростання.

7.12 Кожна чара є неодмінною складовою ауральної системи людини.

7.13 Коли розкривається сердечна чара, це знаменує появу четвертої захисної оболонки в людській аурі. Якийсь період часу, на цьому рівні, відбувається духовний вишкіл впродовж усього життя, чи декількох втілень, або ж у стиснутому часі.

7.14 Кожна відкрита чара, знаменує рівень свідомості і несе у собі певні завдання на шляху духовного розвитку.

7.15 На момент, як будуть розкриті та задіяні усі чари та вся палітра ауральної системи, людина по смерті припиняє земні втілення. Тому, як із кожним народженням, вона приходить у цей Світ, виключно для відпрацювання певних завдань з огляду на своє призначення.

7.16 Залізний Вік, Ера Риб - це Вік розкриття сердечно-духовного центру.

7.17 Золотий Вік, Ера Водолія - це Вік еволюції горішніх людських чар та духовних тіл.
7.18  Наші тіла смертні, проте у нас проживає одвічно-безсмертний Дух.

7.19  Облиш тую журбу, якої ще немає, бо й направду, вона може прийти в твоє життя по твоїй же добрій волі.

7.20  Особисте щастя - це дозвілля з людьми близькими по духу.

7.21 Спочинь від минулої метушні, облиш блукання й рушай далі...