Віршуємо собою

Мої найщиріші вітання усім читачам, які спізнають цю невеличку за змістом збірку. Заздалегідь тішуся вами, друзі, що для вас будуть співзвучними подальші слова-думи зібрані в одне ціле. Український Дух неймовірно швидко, роз'ятрив зачерствілі серця мільярдів людей по усій нашій планеті. Війна на наших теренах зрушила свідомість людей у бік визрівання їх душ. Слава Україні - пролунало в усіх куточках земної кулі. Це знаменує початок нової гілки людської еволюції. Авжеж, ми із вами, носії українського етносу та мови, своїм волевиявленням зуміли підняти це праведне знамено...

Маю щирі сподівання, що у цьому виданні, кожен із вас почерпне щось власне для себе і заради спільного визрівання Всеукраїнського Духу. Щасти нам, друзі!

Шануймося. Будьмо!

Розділ 1 

Віршуємо собою 

 Я не прошеним увійду в твою світлицю,
Та за яку мить бажаним гостем стану.
Якщо ти відчиниш своє серце,
Затягнуте сивим туманом.

 Зоремо добру Ниву,
Засіємо Жито.
Збіжжя зберемо щасливо,
Всім нам на пожиток.

Як сягнеш бо Світу Предків,
Звідаєш з півслова,
Світоглядну звичаєвість,
Дарунком Прамови.

======

Пробач мене, як я тебе прощаю.
І хай ясність очі вочевидь.
Та думи наші днесь витають,
До зір далеких крізь блакить.

Довкола нас багато метушні,
Як бур'яну в залишенім городі.
Ти лиш повір, друже мені,
Щастя твоє живе у тобі.

Й нехай довкіл пала вогонь,
Чистим з води прийдеться вийти.
З жаром в руках вічних долонь,
Творяще Сонце звісно зійде.

І, як мина холодна днина,
Відходить у минуле і жура.
Струсну із себе зайве. Ніч одпочину.
Так нову казку принесе нам Вранішня Зоря. 
 

=====

Вдосвіта я любо встав,
Серцем безтурботним посміхнувся.
Місяць ще в небі потопав,
Коли росою я омився.

Вже нічка із людьми прощалась,
В гаю, десь тьохнув соловей.
Із неба щиро посміхались,
В моє обличчя тьма очей.

Ясніє. Зоря Світання пломеніє.
Ось, коні сонячні увірвались в простір нам.
Зростають в силі.
Аж раптом, показався Сонця Віз.
Ясен Світ в своїй красі.
І я змолився його славі.
Під щебід без ліку птахів.

======

Щораз не можу я збагнути,
Чому так хочеться кимсь бути.
Однак, все буде так, як є...
Щодень нутряно сяє сонце,
Й дороговказ - життя моє.

======

Здійму духовні крила... осягну,
Усе свідоме й серцю миле.
В любови очі зазирну,
Віднайду так себе й життя щасливе.

Ось, щойно намір мав літати в буревії,
Вже й прудко думи нагострив.
Проте, згадалось, без надії,
Й управно спокій ня накрив.

Буря затихла у мені...
Місяць, леґіником осяяв стежку,
Без гадки й сумніву на ню ступив,
Зоря Світання у мені воскресла.

Налаштувавсь на просторову хвилю,
Та виголосив наче свій закон:
- "Де думи твої, там і твоя сила,
А намір - дія, наслідок причин!"

Ніхто не взмозі, окрім мене,
Якість думок моїх звести.
І залучити їх натхненно,
У просторах духовних днесь цвісти.

========

 Здоров'я, моє тіло розпира,
Радість життя із усе біч рясніє,
І доки моя Душа жива,
Мій Дух в житті мужніє.

========

Не переймайсь про те, чого не повершеш,
Будь у моменті і живи.
Для себе стань у всьому першим,
Й до себе крок за кроком йди.

Не мрій, а дій, як і належить,
Знання практично виноси.
Собою будь у всьому першим,
І поважай людей шляхи.

========

Внутрішня посмішка гріє єство,
Світить не менше ☀️ Ярила.
Куди б життя нас не привело,
Усюди є затишно і всемило.

========

Мій юний друже, облиш блукання,
Бажань річища - дармування.
Усе в твоє життя саме прийде,
Як серце твоє напрямок візьме.

У спокої душі святої,
На радощах усі герої,
Творили подвиги свої,
Й з великої на те любові,
Були довіку молоді!

========

Далі буде