Зірвавсь кордон, знесилились лаштунки,
Із п'єдесталів боягузливо збігла німота…
Шліфує, корегує, муштрує юні думки
Глузливо й пацифічно задньоязика марнота.
П'єдестали в сцени повсихали разом з черепами,
Локшинний древній їхній пил волога не візьме...
Тому й іржаво, й хрустко, й прикро нам зубами
Сточити вкотре хтозна-скільки знанеє кільце.
Ряди хитаються, недохристосом подурманені,
Осінній календар із року в рік спалює жовч…
І що хитнулося — впаде й покотиться, як камені,
До п'єдесталів. Не наражайся, прошу, змовч.
Відредаговано: 08.06.2020