Вірші. Громадянська лірика

П'єдестали

Зірвавсь кордон, знесилились лаштунки, 
Із п'єдесталів боягузливо збігла німота… 
Шліфує, корегує, муштрує юні думки 
Глузливо й пацифічно задньоязика марнота. 

П'єдестали в сцени повсихали разом з черепами, 
Локшинний древній їхній пил волога не візьме... 
Тому й іржаво, й хрустко, й прикро нам зубами 
Сточити вкотре хтозна-скільки знанеє кільце. 

Ряди хитаються, недохристосом подурманені, 
Осінній календар із року в рік спалює жовч… 
І що хитнулося — впаде й покотиться, як камені, 
До п'єдесталів. Не наражайся, прошу, змовч. 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше