Вірші. Громадянська лірика

8.01.20. Заквітчані вітрила

Повите небо туманів гіркотою.

Криваві відблиски на лезах сонця-тьми...

Розбиті вщент на землях, сповитих журбою,

Вітрила літаків виблискують гаряче, наче восени...

 

Чия рука насмілилась здригнутися?

Їй би країною, мабуть, керувати... 

Країни — мало! Нажерся — відригнулося!

Он стільки світу! Працювати ще щелепі й 

працювати...

 

Ми пам'ятатимем, заквітчані вітрила,

Ваш несамовито-стрімкий злет... 

Хай збочені руці й щелепи-ненажери

Колись запустять в себе стадо власних же ракет. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше