Вірші. Громадянська лірика

8.01.20. Заквітчані вітрила

Повите небо туманів гіркотою.

Криваві відблиски на лезах сонця-тьми...

Розбиті вщент на землях, сповитих журбою,

Вітрила літаків виблискують гаряче, наче восени...

Чия рука насмілилась здригнутися?

Їй би країною, мабуть, керувати...

Країни — мало! Нажерся — відригнулося!

Он стільки світу! Працювати ще щелепі й

працювати...

Ми пам'ятатимем, заквітчані вітрила,

Ваш несамовито-стрімкий злет...

Хай збочені руці й щелепи-ненажери

Колись запустять в себе стадо власних же ракет.

Подобається

#4039 в Різне
#1059 в Поезія

Відредаговано: 08.06.2020