Вірші. Готичний стиль.
Ненависть чи кохання.
Він чекав цієї миті — її падіння, її крик, її смерть.
Він марив про те, як зітре її обличчя з цього світу,
як темрява закриє її назавжди.
Але тепер… вона стоїть на його порозі.
Уся в крові, з очима, що блищать, наче два уламки нічного скла.
І серце його стискається в залізний вузол.
— Хто це з тобою зробив?.. — гарчить він,
але цей звук більше схожий на стогін пораненого звіра,
ніж на виклик ворогу.
У ньому бореться дві стихії:
ненависть, що палила його роками,
і лють, що тепер шукає іншого ворога —
того, хто посмів торкнутися її,
його здобичі, його прокляття, його темного дзеркала.
І раптом він усвідомлює страшну істину:
він ніколи не хотів її смерті.
Він хотів її присутності —
живої, небезпечної, вічної.
Бо що буде з ним, якщо її не стане?
ПИСАЛА ВІРША, В ОТРИМАЛА МІНІ-СЦЕНКУ ДО СВОЕЇ КНИГИ АРТЕФАКТ ДУШІ #КОХАННЯПОЗАСЦЕНАРІЄМ. ПРОТЕ ОПУБЛІКУЮ ЦЕЙ НІБИ ВІРШ, НЕХАЙ БУДЕ!!!
Відредаговано: 25.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
