Вірші. Готичний стиль.

Вибачення, що пахне попелом.

Ніколи не сперечайся зі мною —
у тиші готичних склепінь
мої слова — це чорні дзвони,
що лунають, мов вирок у ніч.

Мої очі — криваві вітражі,
вони ріжуть світло на уламки тіней.
Мої руки — холодні, мов граніт,
що тримає душі у вічній пастці.

Твоє слово проти мого — лише іскра,
що згорить, не встигнувши стати полум’ям.
Бо я — шторм, що танцює у кістках,
я — тиша, що давить голосами мертвих.

Тож не сперечайся.
Просто схили голову,
прошепочи вибачення,
як молитву перед стратом.

Бо інакше — твоє життя стане чорним воском,
що стече по свічнику ночі,
і залишить по собі лише запах попелу,
де навіть твоя тінь згорить безслідно.

Лірія Маєр

Подобається

#676 в Різне
#58 в Поезія

У тексті є: готика, вірші, також є латинь

Відредаговано: 25.09.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись