Вірші. Готичний стиль.

Прощания без прощення.

Я не плачу — я сміюся,
Коли тіні шепочуть твоє ім’я.
Мій сміх — як скрегіт розтрощених зір,
Що падали з неба в моє безжальне серце.

Я танцюю на могилі —
У сукні з попелу наших днів,
Де кожен шов — твоя обіцянка,
Роздерта моїми руками.

Це не прощання — це клятва.
Кожен крок — мов лезо по минулому.
Ти зник, але твоя тінь — ще дихає,
І я її роздушу, мов останній спогад.

Мій танець — не сльози.
Мій танець — вирок.
Я не ридаю — я творю ритуал,
Щоб з кожним обертом
твоя душа зникала з мого світу.

І якщо колись твоя тінь
Спробує доторкнутись знову —
Вона знайде лиш попіл,
І сміх, що проріс на руїнах любові.

Подобається

#656 в Різне
#58 в Поезія

Відредаговано: 25.09.2025