Вірші. Готичний стиль.

ПРОКЛЯТТЯ.

Я не кричу — я чекаю у тиші,
Де кроки стирає холодний пил.
Мій голос живе у глибині колишніх,
Де час не плине, а стискає жил.

Я — ланцюг, що тримає, коли вже нема,
Я — слово, що в'ялить серце і кості.
Мій подих — туман, що душу обійма,
Мій погляд — печать, що ніколи не зносить.

Ти думав утекти? Але я — під шкірою,
У венах твоїх я живу, мов тінь.
Кожен твій сон я забарвлю зловірою,
Кожен твій ранок — лишаю в імлі.

Мене не знімеш молитвою чи сріблом,
Не спалиш вогнем, не втопиш у водах.
Я — обітниця, що народжена з гнівом,
Я — крик, що навіки зійшов з твоїх вуст.

І навіть коли ти підеш у безодню,
Де світла нема, і немає імен —
Я знову знайду тебе. Тихо. Господньо.
Щоб вічно дивитися з темряви в тебе.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше