Вірші. Готичний стиль.

Малий демон.

В долоні вмістився — і тиша злягла,
Та в погляді — ніч, і безодня, і згуба.
Його тінь коротка, та чорна, як мгла,
І шепіт, мов змій, у серце вже любо.

Він лагідно кігтем торкає шкіру,
Немов би дитя — та з вогнем у зіницях.
А всередині — темрява, клятва і віра,
Що світ упаде від дрібної іскриці.

Малий? — Так, але в жилах його
Тече той самий вогонь, що й у пеклі.
Його усмішка — тонке лезо ножа,
Що ріже не тіло — лиш душу і серце.

І ось він сидить, немов іграшка, тихо,
Але кожен подих — це змова і гра.
Бо іноді темрява входить у світ
Не в образі звіра, а в образі… мала.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше