Вірші. Готичний стиль.
Живи, як хочеш.
Всі кажуть: «Живи, як хочеш»…
Та чи знають вони, чого хоче душа,
Коли зриває кайдани звичаю і страху?
Коли у грудях — не серце, а ворон —
чорний, мов ніч, спраглий до свободи й вогню?
Бо я не мрію про світанки з кавою.
Я мрію танцювати босоніж по дахах,
сміятись у вічі бурі,
цілувати тих, кого не можна,
і зникати з міст, мов тінь.
Моє "хочу" — не зручне. Не миле. Не тишне.
Моє "хочу" ламає правила,
пише на стінах кров’ю замість чорнила,
і шепоче вночі голосами,
яких давно вже не мало б бути.
І саме тому, якби я жила по-справжньому,
як серце диктує, а не світ велить —
то завтра мене б уже не було серед вас.
Або б закрили — в бетон, у тишу,
щоб не чули, як б’ється серце відьми.
Або б вивезли — туди, де сосни дивляться з підозрою,
і земля пам’ятає чиїсь зниклі крики.
Бо свобода — страшна.
Особливо та, що не кориться людям.
Особливо та, що говорить правду.
Особливо та, що в мені.
Відредаговано: 25.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
