Вірші. Готичний стиль.

ПІТЬМА.

Я звала її, коли падали зорі,
Коли кров у жилах стигла, мов лід.
І вона сіла поруч. Без страху, без горя.
Її погляд — безмежний. Як вічний зеніт.

Пітьма не злиться. Вона просто є.
Без болю, без жалю, без права на гріх.
Вона дивиться в душу — і душу ж несе
Туди, де вже не лишилось епітетів сліз.

Світло — це вибір. А пітьма — це стан.
Це лоно, де серце не б'ється, а спить.
Це мова без звуків. Це мій капкан.
І водночас — моє щастя мовчить.

Хто я без неї?.. Лиш оболонка.
Хто я в ній? — Вогонь серед чорного сну.
Пітьма — не кінець. Це лиш перепона
Між мною і… мною. В тиші. В пітьму.

Подобається

#1963 в Різне
#406 в Поезія

Відредаговано: 25.09.2025