Вірші. Готичний стиль.

ЧОРНЕ ТА БІЛЕ.

Біле — мов сніг, що ніколи не тане,
Чорне — як ніч, що ніколи не спить.
Між ними я — у короні з обману,
Зі шрамом на серці, що більше не болить.

Біле — це крила, що шепчуть про спокій,
Чорне — це клич, що веде у грозу.
Я стою між двома — не свята, не порочна,
Я — полум’я в льоді. Я — гріх у сльозу.

Чорне — це кров на руках мого болю,
Біле — це сміх, що тремтить на вустах.
Я — та, кого шукали в неволі,
Та, що розбилась… і встала в мечах.

Ти вибрав би біле — якби не побачив,
Як чорне лягло мені ніжно до ніг.
Я усміхнулась. І світ твій упав.
Бо між білим і чорним живе — мій шлях.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше