Вірші. Готичний стиль.

П’ятниця, тринадцяте.

У п’ятницю, тринадцяту, все гасне:
Свічки тремтять, мов душі без господаря.
Стара година тягне тінь опасну,
І ніч шепоче: "Вона вже поруч… поряд я."

Не стукай. Не гукай. Не озирайся.
Цей день не про молитву — про гріхи.
Злітає крук, мов чорна сповідальниця,
І місяць, наче клинок, ріже сни.

Дорогою нічною йду я — босоніж,
У крові моїй танцюють вісім душ.
Той, хто мене любить, себе вже не впізнає —
Бо серце обирає не янголів, а жах.

Я несу в собі забуту силу пращурів,
Що палали на вогнищах у страху.
Я з пеклом не ворог — я з ним підписала
Ніжну угоду… за любов. І за тьму.

Тож якщо ти зустрінеш мене у цю ніч,
І погляд мій холодний торкне душу —
Молися. Або цілуй.
Бо або я тебе знищу —
Або ти загинеш від жаги мене спасти.

Лірія Маєр

Подобається

#1976 в Різне
#407 в Поезія

У тексті є: готика, вірші, також є латинь

Відредаговано: 25.09.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись