Таких, як я, спалювали на багаттях — У ніч, де зола й ліхтарі мов примари. Мене проклинали, судили, шептали, Що в серці моїм — лиш прокляття й тьмари.
Я танцюю в вогні, як у власнім палаці, Сміюсь попри біль, що лишає сліди. Мої поцілунки — отрута на смак, А погляд — мов ніж, що не просить біди.
Та ти… Ти побачив не попіл і тіні — У шепоті вітру почув мій поклик. Ти пив мою ніч, мов хмільне полиння, І замість тікати — ступив на мій бік.
Не рятував. Не молився за душу. Не кликав святого в згорілий мій храм. Закохавсь у ту, кого світ ламає, У ту, кого вогонь не спопелив сам.
Тепер ти — мій гріх, моя вічна відплата. Мій попіл на губах твоїх, Солодка кара. А коли запалає нова каральна ватра — Ми станемо поруч. І не схилить ніхто нас до страху.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
