Вірші. Готичний стиль.

В мені звір живе — але не так, як ти думаєш..

У кожній людині ховається звір —
То шепче, то виє, то проситься з тіла.
В когось — миша, в когось — вогненний звір,
У мене ж — клітка давно проржавіла.

Бо звір у мені — не ув’язнена зла,
Вона не рветься, не просить пожертви.
Я — не людина, яку понесла
Темна жага у нічні відкриття.

Ні, я в звірові живу, я — у нутрощах диких.
Я — голос, що шепче їй зсередини снів.
Я — усмішка звіра у часі великім,
Я — та, хто з пітьми прокидається в гнів.

Вона дихає — я їй лічу вдихи.
Вона вбиває — я тремчу в насолоді.
Я — не в’язень, я — тінь її психіки.
Ми разом — судді. Ми разом — народи.

У світі, де всі — маска і шкіра,
Ми — первісна суть, що не визнає світла.
Звір в мені? Та ні, ти не вмієш
Розпізнати, де хижак, а де — прірва.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше