Вірші. Готичний стиль.

Якщо я не злякаюсь…

Перед тим, як лякати — подумай, чужинцю,
Я не та, що від жаху ховається в тінь.
Моє серце — обвуглене, мов та провина,
Що століттями спить у проклятій стіні.

В моїм погляді — шепіт з глибоких могил,
У мовчанні — молитви давно мертвих святинь.
Я жива? Може, й так. Але тінь моїх крил
Під собою ховає безодню й жорстинь.

Ти хотів, щоб я зойкнула, стала слабка?
Та забув: я зіткана з крику нічного.
Якщо я не злякаюсь — ти станеш рядком
У моєму grim-книзі. Лиш спогадом злого.

У вітальні темряви я — не гість, а господар.
І коли ти прийшов, щоб страхом мене зігнуть,
Ти не знав, що у посмішці моїй — голод,
А в очах — ті, кого вже не повернуть.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше