Вірші. Готичний стиль.

Тиша Льоду і Клятва.

Вона мовчить — і світ стихає,
В беззвучнім храмі синіх снів.
Вона — не кличе. Вона чекає.
Без лиця. Без часу. Без імені слів.

Вона не спалює, як та — вогненна,
Її холод — глибший, ніж могила.
Вона несе не смерть миттєву,
А тишу, що в душі застигла.

У персні — кров. У позі — клятва.
Вона тримає твій останній вибір.
Бо хто не витримав вогняного правду,
У цій темряві почує вирок.

Вона — закон, не вимовлений вголос,
Вона — мовчазна міць печаті.
І кожен погляд в її коло —
Це крок в безодню, шлях у зраду.

***

І якщо Перша — зірка пекла,
То ця — місяць ночі вічно мертвій.
Обидві — істини. Обидві — крила.
І твоя душа — між ними… стерта.

Подобається

#1976 в Різне
#408 в Поезія

Відредаговано: 25.09.2025