Коли вона сміється — не смійсь у відповідь, Це не гра і не полегшення в грудях. Це — розрив між пеклом і правдою, Це — ритуал. І ти — всередині круга.
Не сприймай той сміх за прощення. Ні. То тріщина в її дзеркальній свідомості. Вона не кричить — вона вже не злість, Вона — розп’ята на власній послідовності.
Її очі — не очі, а колодязь без дна, Її усмішка — як розп’яття над прірвою. Ти подумав: "Минуло", — та її тінь одна Вже креслить твоє ім’я ножем по вірусі.
Це обряд — перетворення в бездушну суть, Коли ніжність згоряє і лишається прах. Вона — психея, що розірвала путь І ступає босою по твоїх страхах.
Ти вже в пастці. Слова — запізнілі клинки. Той сміх — початок симфонії згуби. Вона — кульмінація чорної казки, І ти — фінал, вирізаний з рубінової губи.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
