Вірші. Готичний стиль.

Темна гра.

У дзеркалі — двоє, та ти не один,
Тінь усміхається з іншого дня.
Її поцілунки — з отрути й льодин,
Її шепіт — темна, солодка струна.

Вона не питає, вона лиш веде,
Крізь двері, яких не було вчора.
І серце твоє, мов безладний етюд,
Згорає в обіймах її фавора.

Це гра без правил, без карт і ставок,
Де кожен хід — твоя кров, твій крик.
Вона — королева зі скла й отрути,
Її сміх — останній у світі рік.

Упавши — не плач, не клич імені,
Бо темна гра не дає вороття.
Ти вибрав її — мов ніж у камені,
Мов ніч, що ковтає усе — без пиття

Подобається

#669 в Різне
#58 в Поезія

Відредаговано: 25.09.2025