Вірші. Готичний стиль.

Ніч.

Коли остання згорить свічка дня,
І сутінь, мов серпанок, впаде на скроні —
Тоді приходить Вона — тиха й глуха,
У чорному плащі, вінець на долоні.

Ніч — не пітьма, не відсутність світла,
А храм, де говорять беззвучні уста.
Її слуги — безликі, її кров — з зітхань,
Її серце — з попелу, що не згора.

У вежах сплять лицарі без імен,
У трунних залах тріпоче спомин.
Загублений час у павутинні тем
Співає псалми зотлілим громам.

Вона — не кінець, а глибина шляху,
Де істини стигнуть, мов кров на мечах.
І хто обійме її, мов свою муку, —
Той знатиме: жити — це йти в ніч без страх.

Лірія Маєр

Подобається

#656 в Різне
#58 в Поезія

У тексті є: готика, вірші, також є латинь

Відредаговано: 25.09.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись