Вірші. Готичний стиль.

Морок.

Морок сповзає, як чорне вино,
Тихо вливається в серце й вікно.
Шепоче прадавнє, що спить під землею,
І душу сплітає з примарною тінню.

Не ніч — а щось інше, старіше за світ,
Що знає, де кожен твій крок і завіт.
Він дихає в шкіру, ховається в слові,
Він не вбиває — лиш кличе до крові.

Той, хто всміхнеться в обіймах пітьми,
Вже не повернеться більше з зими.
Бо морок — не ворог, не друг, не жертва,
А просто присутність. Безкрая. Безсмертна.

Лірія Маєр

Подобається

#666 в Різне
#58 в Поезія

У тексті є: готика, вірші, також є латинь

Відредаговано: 25.09.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись