У мармуровій пустці забутих соборів, Де свічі гниють без вогню — лиш від страху, Там тіні танцюють, мов шепоти з мору, Без тіла, без імені, в одкровенні праху.
Їх рух — як тріщина в тканині часу, Суглоби зіткані з лун і проклять, Вони кружляють у безмовному екстазі На межі між спокутою й втратою страт.
Кожен крок — мов удар похоронного дзвону, Кожен вигин — гілка з чорного древа, І простір згинається, тоне у лоні Танцю, що родився, коли згасло перше слово.
Вони — не мертві й не живі, а між тим, Як подих під льодом, як подряпина в небі, Танцюють до скону світла — у німому гроті, Де Бога нема, лише пам’ять про тінь на дереві.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
