Тінь марева — не світло і не морок, А проміжне між криком і мовчанням, Вона пливе — як попіл між зірок, Зрощена з вогнем і відреченням.
Її подих — зітліла молитва каменю, Сльоза, що застигла у зіниці мертвих ікон, Вона ходить колами — у лабіринтах сну, Як тінь без плоті, що гниє під вічним дзвоном.
У ній — обличчя тих, кого не згадав світанок, Голоси, зшиті з уламків зраджених імен, Вона — гілка, що росте в руці скелета, І кожен лист на ній — недомовлений стогін.
Тінь марева — це знак у крові на порозі сну, Де душі залишають відбитки, не входячи в двері, Це шепіт за дзеркалом, де все — не те, чим було, І лише тиша — правдива, хоч і зітхана звіром.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
