У вежах із крові забутої волі Кричить душа — безтілесна, з корінням у пустці, Її голос — не звук, а розлом у безодні, Що розквітає лиш тліном у кам’яній тиші.
Ці крики — не вигуки, а хрестопад часу, Розплетені жили між тріщин забутого світла. Їх відлуння — прокляття в розпеченім воску, Що капає з вуст, запечатаних страхом молитви.
Вона не спить — душа, зіткана з попелу спогадів, Блукає в склепах серця, мов відчай на хресті. В її очах — змертвілі ікони колишніх надій, І кожен подих — це жало в легенях вічності.
Коли ж мовкне — настає ще глибша прірва, Бо тиша її — гучніша за тисячі воїв, І світ, що колись був створений словом, Здригається від крику, що шепче без слів.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
