У вогні забутих гробів скрегіт кісток ламає тишу, Як розірваний спів мертвих, що линуть крізь холодний туман. Під покровом ночі — мерці шепочуть безмовну мольбу, І час — мов розтяжка, що рве плоть на дрібні уламки споминів.
Кам’яні лабіринти дихають крізь тріщини століть, Де кожен скрегіт — мов лезо, що вшиває рану без краю, В тінях, де час забуває свою власну вагу, Лежать душі, сплетені у холоді незгасної муки.
Їхні кістки — скрипки в оркестрі руйнування, Що грають мелодії падіння, в’януть на вітрах забуття, І цей скрегіт — останній вирок світу, що тоне в пітьмі, Де смерть танцює з тінями, а світло — лише відлуння розпачу.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
