Вірші. Готичний стиль.
Tempus edax rerum. Час поглинає речі.
Tempus edax rerum —
Він не зупиняється — лине, мов звір.
Гризе не плоть — а фрески на підвалах,
Молитви в попелі, й зітлілий вірш.
(Час пожирає речі —
не тілом, а сенсом, іменем, тінню).
Flamma memoriam lambit,
Вогонь лизне і храм, і слово в бронзі.
Годинник плаче не дзвоном — пилом,
В очах забутих у тронній порожні.
(Полум’я злизує пам’ять —
лишаючи золото хибному ідолу).
Exuviae manent, sed spiritus fugit,
Оболонки живуть, але дух — тікає.
І що є дім, як не хрип під штукатуркою,
Де час проріс і коріння пускає?
(Залишки тіла лишаються,
а дух — зникає без голосу й урочистості).
Omnia labuntur, nihil manet fixum,
Усе спливає, нічого не стало.
І тільки тінь на останній сторінці —
Залишиться з нами, хоч би й не знала.
(Усе тече, ніщо не тримається —
навіть душа без імені — сира і втомлена).
Tempus… edax… rerum…
І час сміється, пожираючи тишу.
Відредаговано: 25.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
