Memoria fracta — in nocte manemus, Іржаві спогади, як замки на скринях. Ми — голоси, що змертвіли над тембром, Забуті в церковних, запилених книгах.
Блукають тіні крізь склепи минулого, Де кожен крок — як поріз у часі. І істина — не суть, а зітхання знічев’я, Що гасне в латуні на старому грасі.
Non omnis moriar, — казав між рядками Поет у цвілі серед мертвих імен. Та мармур стирає і долі, і плями, Лишає — прах… без дати, без тем.
Палає свіча — не теплом, а сумнівом, Кривавий віск — мов печатка на волі. І пам'ять, що крикне востаннє під груднем — Забудеться знов… у чужому престолі.
Tempus edax rerum — годинник мовчить. Ми стерті, розбиті, розплетені в мжичці. І тільки урна, що тінь утримає в мить, Шепоче: «Memoria fracta. Finis in fictis.»
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
