Вірші. Готичний стиль.

Прах.

У сні — не лик, а зола позолочена,
У келиху — дотик, застиглий, як скло.
І думка — як крок по підлозі пророченій,
Що хрусне від тиші й упаде назовсім на дно.

Рука залишає в повітрі присутність —
Не плоть, а відлуння скасованих слів.
Обличчя — мов спогад, розтертий у сутності,
Де зір — лиш уламок розбитих зірців.

У ламаній строфі серпанку диму
Говорить тінь, спотворена в склепінні:
«Світання — вигадка. Ми — тільки рими,
Що в’язнуть у фіналі, мов страх у камінні».

Лірія Маєр

Подобається

#1962 в Різне
#405 в Поезія

У тексті є: готика, вірші, також є латинь

Відредаговано: 25.09.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись