Вірші. Філософський стиль.

Там, де сонце меркне.

Біля нього я сяяла так,
що навіть сонце втрачало свою владу.
Його присутність — мов таємний вогонь,
що запалював у мені ціле небо.

У його очах я бачила безмежжя,
і світ здавався тісним для мого світла.
Я забувала про час і простір,
бо вся всесвітність жила між нами.

Чи то кохання було моїм сонцем,
чи я сама стала полум’ям його душі —
не знаю.
Та знаю одне:
біля нього я сяяла так,
що навіть тіні схилялися до мого світла.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше