Вірші. Філософський стиль.

Моя танцює.

Мені казали: «Не ходи до клубів,
не одягайся відкрито, не смій сяяти...
Мовляв, жінка — тінь, що має жити тихо,
а не вогнем у ніч запалювати зали».

А я хотіла, щоб він бачив інше —
не заборони, страхи чи умовності світу,
а мене справжню: вільну, яскраву,
ту, що танцює навіть у власному полум’ї.

Щоб серед усіх «не можна» і «не треба»
він вирізняв мене єдиним словом: «моя».
Бо справа не в сукнях, не в ритмах музики,
а в тому, що його серце обрало мене.

Я хочу, щоб він дивився — і знав:
я не належу натовпу, я належу йому.
І серед сотень поглядів випадкових
тільки його один я хочу бачити світлом.

Бо у кожному моєму русі,
у кожному дотику музики й повітря
живе одне послання:
«Подивись — це твоя жінка танцює».

Лірія Маєр

Подобається

#1369 в Сучасна проза
#1228 в Різне
#221 в Поезія

У тексті є: філософія, вірші, міркування

Відредаговано: 05.10.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись