Вірші. Філософський стиль.

Посмішка, що зупинила час.

Ти просто посміхнулася — не більше,
Не вигадливо, не навмисно, не гучно.
А я, мов тінь, що щойно ожила,
Забув, що хотів сказати в ту мить.

Мовби простір хитнувся без звуку,
Мовби час завагався між кроками,
Бо є щось у твоїй посмішці — тиха влада,
Що стирає думки, залишаючи відчуття.

Мене немає — є лише цей погляд,
Ця тиша між фразами, тепла, мов дотик,
І хоч розмова ще триває,
У мені вже інший світ.

Бо іноді не слова все вирішують,
А мить, у якій зупиняється серце.
І я, дурний, забув своє питання —
Але, здається, знайшов відповідь.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше