Вірші. Філософський стиль.

Віртуальна підтримка.

Ніхто не підтримає так, як той чужинець,
Що влітає в світло екрана мов промінь тіні,
Незнайомий голос, що лунає крізь простір,
Несучи тепло, яке рідко дають близькі.

Він не знає сліз, що ти ховаєш в очах,
Не чує кроків твоїх у сірій буденності,
Але його слова — немов ланцюг порятунку,
Що розриває тишу в холодній самоті.

Іронія світу — підтримка в порожнечі мережі,
Де навіть чужі — можуть стати світом і сенсом,
Бо часто справжні голоси мовчать навколо,
І тільки незнайомці питають: «Ти — живий?»

Так дивно, що тепло може прийти звідти,
Де ніколи не торкнешся і не побачиш,
Та їхні слова — немов промінь крізь хмари,
Що нагадують: ти не сам у цім світі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше