Вірші. Філософський стиль.

Дволикий відблиск.

Не люблю, коли у твоїх очах — інші,
Коли твої слова — немов чужі,
Коли ти поруч — я бачу одне,
А з кимось іншим — вже зовсім інше лице.

Ти ніби тінь, що плутається в дзеркалах,
Обличчя міняє, ховає свій погляд,
І кожен рух — неначе маска на сцені,
Де щирість — ледь помітна і ледь живе.

Мене не зраджуєш ти, а сама зміна,
Твоя присутність — немов вкрадена сцена,
Де я глядач, що загубився між ролей,
І шукаю у словах твоїх справжній світ.

Бо бути для когось — це не мить, не гра,
Це ритм душі, що б’ється не на показ,
І той, хто змінюється в присутності інших,
Втрачає мене, втрачає себе, втрачає нас.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше