Вірші. Філософський стиль.

Заздрість і тінь чужих вершин.

Заздрісні люди — мов тіні в просторі,
Вони засуджують те, що не пізнали самі.
Критикують тих, хто зірки досягає,
Та рівня їхнього дотягнутись не можуть ніколи.

Їх слова — лиш крики, що рвуться крізь тишу,
Бо болить від відчуття власної немочі.
Вони будують стіни з чужих поразок,
Щоб не побачити власної порожнечі.

Та істина проста, як промінь ранку:
Ті, хто ростуть, не зупиняються на злобі.
А заздрість — це тінь, що біжить позаду,
І світло її завжди лишає в тіні.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше