Вірші. Філософський стиль.

Мовчазна мова любові.

Вона вередує не тому, що не вдячна,

а тому, що їй болить — боязко втратити.

Вона бурчить, дратується, мов дитина —

але тільки з тим, кого впустила у саме серце.

Бо справжня ніжність не завжди мовчазна,

іноді вона — у примхах, сльозах і поглядах в бік.

 

А він мовчить. Терпить. Витримує.

Не тому, що слабкий,

а тому, що розуміє —

любов не завжди тиха.

Він терпить лише ту, яку любить.

Бо в її капризах — довіра.

У її слабкостях — дозволене.

 

Любов — це не ідеальна згода.

Це дві душі, що дозволили одна одній бути справжніми.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше