Вірші. Філософський стиль.

Спогади ніколи не гинуть.

Спогади — мов тихі вогники у тьмі,
що тремтять, але не зникають.
Вони вкорінені в нашій душі,
як старі дерева, що пам’ятають
і весни, і зими, і бурі.

Вони можуть сховатися у глибині,
здаватись забутими, затертими,
але досить одного подиху,
одного запаху, одного звуку —
і вони оживають, немов птахи на світанку.

Спогади ніколи не гинуть.
Вони змінюють форму, відтінок, вагу,
але залишаються з нами,
як невидимі шрами і теплі рубці,
що нагадують: ми жили, відчували, любили.

І, можливо, саме вони —
наш справжній безсмертний скарб,
бо навіть коли зникає все інше,
у серці завжди горить вогник того,
що ми несемо з собою крізь час.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше