Вірші. Філософський стиль.

Вона — моя сестра.

Але вона моя сестра, і вона — частина мене.
Ми з нею наче два береги однієї ріки,
які ніколи не зливаються,
але завжди дивляться один на одного через течію.

Коли їй боляче — це не лише її біль,
це відлуння, що розриває і моє серце.
Я відчуваю, як тріскають її крила,
і ніби сама падаю в ту ж темряву.

Вона моя сестра — і я в її очах бачу себе.
Її усмішка — мій світанок,
її сльози — моя ніч без зірок.
Ми можемо сваритись, мов грім з громом,
але варто їй зникнути — і світ стає глухим.

Її біль тече по моїх жилах,
її надія світиться в моїй крові.
Ми різні, але зіткані з однієї тиші.
І, можливо, саме тому
я завжди йтиму поруч, навіть коли нас розділяє цілий світ.

Бо вона — моя сестра.
І частина мене.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше