Вірші. Філософський стиль.

Вогонь посеред снігів.

Стоїш мов тиша —
у лісі, що зітхає білим,
з мовчанням вітру на плечах
і серцем — неспокійним.

Вогонь у пасмах —
не зламаний, не тьмяний,
а дикий, справжній, як вогні
у снах відчайдушної мани.

Сніжинки — мов слова чужі,
торкають, та не вміють спалити.
Бо ти — з тих, хто йде крізь межі,
аби навчитись знов світити.

У погляді твоїм — зима,
та не холод, а пам’ять шляху.
І кожен крок — мов та весна,
що проростає в снігах поволі, без страху.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше