Вірші. Філософський стиль.

Танець на межі тиші.

Вона сидить, мов тінь серед дня,
Без взуття, але з гідністю королеви.
Не просить простору — вона його має,
Навіть коли світ навколо — мовчазний.

Один порух руки — і небо ближче.
Один погляд вгору — і дерева дихають.
Хто сказав, що сила — це буря?
Сила — це мить, коли ти спокійна в собі.

На шкірі — знаки, як давні легенди,
Що розповідають про шрами і сни.
Але в очах — не біль, а тиша,
Яка обирає не кричати, а жити.

Вона не грає ролей.
Вона — сцена, акторка й тиша між рядками.
Танець її — на межі зникнення,
Та кожен, хто бачив — уже не забуде.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше