Вірші. Філософський стиль.

Моє кохання — не тіло і не тінь.

Моє кохання — не обійми часу,
Не шепіт вуст, не спалах у зіниці.
Це те, що мовчить, коли серце кричить,
І лишає слід — не в пам’яті, а в сутності.

Це — не подія, не зустріч, не збіг,
А форма існування, що не вимагає причин.
Воно не прагне бути взаємним —
Бо воно є, незалежно від відповіді.

Моє кохання — як гравітація духу,
Тягар і піднесення водночас.
Воно — не ти, не я, а простір між нами,
Де мовчання більше, ніж будь-яке "люблю".

Я не володію ним — воно володіє мною,
Не як власність, а як смисл, що тримає в бутті.
Коли все зникає — воно залишається,
Не як пам’ять — як закон реальності.

Бо моє кохання — це я у своїй правді,
Оголений перед вічністю, без масок і слів.
І навіть якщо ти забудеш мене —
Воно не зникне. Воно стало мною.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше