Сьогодні такий час, всім дуже складно,
Про щось мріяти, планувати чи прагнути,
Звісно, що ще один-два тижні,
І ми вже майже не плачемо,
За мріями, що здаються назавжди втраченими.
Навіть сирена, за вікном, не звучить так моторошно,
Вимикають світло, вона теж хоче відпочивати,
На заміну її машина повільно рушає містом,
Червона машина ДСНС, що підморгує блакитним сяйвом,
Я вже бачила її повільний рух під час локдауну,
Тоді ворог був невидимим, і рятівним чисті руки.
Знайти безпечне місце, чекати і вірити в краще?
Підкажіть, як придбати в аптеці антивоєну маску,
Як одягнути на обличчя до підборіддя,
Надпис - «Мені все одно і не страшно»,
Та я пам’ятаю, які небезпечні ігри в ігнорування,
Проблеми не зникають, якщо про них мовчати,
Якщо говорити, то це як повертатися знову і знову,
До себе самого, до всього, що було до війни і кращім,
Давай не будемо говорити, мовчати, кричати,
Давай просто жити настільки наскільки це можливо…
Наш ворог став видимим і як з’ясувалось нам є що втрачати.
Відредаговано: 30.01.2023