Вірші душі

Саморуйнація

Намалюю губи червоною помадою,

Стануть соковиті наче стиглі вишні,

Якщо й йти до саморуйнації,

То в сорочці хрестиком вишитій.

 

Що закручено чорним й червоним,

І становить складний візерунок,

Тож на білому тілі долоні,

Манергейм свій лишив поцілунок.

 

Щоб згорати красиво й натхненно,

Інверсійний лишаючи слід,

Одягнемо червоне і чорне,

І напишем на небі «Привіт».




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше