Вірші для душі
Як колись малим дитям...
Соловейко не кричи
З поміж листя покажи
Свій чарівний образ
Вистав всім на показ.
Покажи оту натуру
Заспівай нам під бандуру.
Розбуди в уяві мить,
Що так хочеться узріть.
Ностальгія хай нахлине
І ніколи не покине,
Спогади у ній,
У голівоньці моїй.
Як колись, малим дитям
Мчалась з братом по полям,
Бо матуся наша мила,
А в руках у неї сила,
Вже заждалась до стола
Бо обідати пора.
Як колись з черешні вниз
Я летіла наче лист.
Всі молитви проказала:
"Більше не полізу"-обіцяла,
Мабуть, Бог почув мої благання
І ця мить буле ще не остання.
Мамі нічого казати,
Нощо їй переживати,
А на другий день узяла,
Як та кізонька стрибала
Й прокола гвоздем ногу
"Не іржавий - Слава Богу!"
Знову змовчати рішила
Рану тишком обробила.
Час пройшов... Вже мама я
Гарне маю хлопчиння.
Думка холодом пройшла
Я же дівчинка була!!!
Що ж мені прийдеться
Пережити через хлопця?
Відредаговано: 29.10.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
