Прокидатися уже пора,
Але втома перемогла.
Знову сон і забуття .
І ми з тобою , як колись
Пліч-о-пліч йдемо кудись.
Усміхнена й така щаслива
Відчуваю дотик твоєї руки,
Посмішка твоя мила
Тривогу в душі закрила.
Я повірила тобі
Ті слова заспокійливі
Що говорив ти мені:
" Все буде добре, не плач
Залиш позаду свій розпач."
Та пройшло небагато часу
Знову біль і втома
Ми зайшли в лікарняну палату,
Яка вже до болі була нам знайома.
"Я не хочу втрачати тебе, тату!"
" І я тебе, моя мила.
Та доля вирішила інакше,
Ми змінити її не всилі."
Час швидко плинне
Рана мала б зогоїтися
Але досі беззупинно ниє,
Без тебе серце не хоче битися.
А спогади , як дві медалі
То душу розривають,
То медом поливають,
Гортаючи сторінку далі.
Тату, татусю мій милий,
Усе б на світі віддала,
Щоб дотик твій ніжний
На собі знову відчула.
Відредаговано: 29.10.2020