Добро і зло

Добро - Зло

Щедрість - Жадібність

Працьовитість - Лінь

Любов - Ненависть

Доброзичливість - Заздрість

Що таке добро і зло,

Я вам хочу розказати,

Бо на світі кожен з нас

Це повинен добре знати!

Щоб відразу розпізнати,

Що хороше, що погане,

Бо маленьке навіть зло,

Злом великим скоро стане!

І мале добро також

Проросте в добро велике,

Як робити лиш добро,

Тоді зло навіки зникне!

Добро

Що насправді є добро,

Розуміють просто люди:

Все, що добре є для нас,

Те для інших добре буде!

Як комусь допомагаєш –

Значить, робиш ти добро,

В чиєсь серце одиноке

Повертаєш ти тепло!

А любов, хоч і маленька –

Це добро - добріше всіх,

Бо любов дає не сльози,

А щасливий, гарний сміх!

Зло

Якщо лаятись, кричати,

Обзивати всіх підряд,

Принесе це стільки болю,

Що і сам не будеш рад!

Зло буває ненавмисним,

Не подумав, а зробив,

І пробачення відразу

Ти чомусь, не попросив!

Можна зло і не робити,

А байдужість проявляти,

То холодним, як каміння,

Твоє серце може стати!

Щедрість

Так приємно, що цукерку

другу не пошкодував,

Бутерброд смачний, останній,

Цуценяті ти віддав.

На комп’ютері пограти

Брату не забороняв,

І сніданком поділитись

В школі ти не забував!

Як просили, всім, що маєш,

Ти ділився без жалю,

Значить добрий ти і щедрий,

Я таким тебе люблю!

Жадібність

В серці жадібність живе,

Геть іти ніяк не хоче,

Дуже соромно тобі,

Тільки жадібність регоче!

Хочеш чимось поділитись,

А вона все не дає,

І шепоче підло в вухо:

«Не давай, воно твоє!

Не ділись, сховай в кишеню,

В тебе зайвого нема!

Що дружить ніхто не хоче,

Не засмучуйся дарма!»

Друже, жадібність не слухай,

Підведе вона тебе,

Бути жадібним – погано,

Не засмучуй ти мене!

Працьовитість

Добре бути працьовитим,

Гарно вчитись, не гуляти,

Книг багато прочитати,

І тому багато знати!

Прибирати у квартирі,

Посуд мити без жалю.

Як спитають, то сказати:

«Працювати я люблю!»

Працьовитість, однозначно,

Допоможе у житті,

Руки й розум, безперечно,

Завжди будуть золоті!

Лінь

Вранці хочеться поспати,

Ліньки в школу йти тобі,

І від того серце в тебе,

У жалобі і журбі!

Лінь удома щось робити,

Вчить уроки також лінь,

І пірнаєш ти все далі

У ліниву глибочінь!

Так візьмись за себе, друже,

Лінощам не піддавайся,

Хоча б трішки щось робити

Ти щоденно намагайся!

Любов

Ти весняний любиш ранок,

Сіру пташку в небесах,

І любов читає мама

У твоїх ясних очах!

З цуценятком любиш гратись,

Ніжно гладиш кошеня,

За метеликом ганятись,

Любиш мало не щодня.

Любиш небо в нічку темну,

Любиш річку і село,

І бабусю, і сестричку,

І дивитись у вікно.

Дуже добре, що в любові,

Ти живеш на цій землі,

Бо в любові мають жити

І дорослі, і малі!

Ненависть

Ненависть може ۥз’їсти все:

Любов і щастя, і довіру,

Ненависть в людях як живе,

То робить із людини звіра!

Якщо ненавидиш ти щось,

А може навіть і людину,

Ти постарайся, зрозумій:

А може недруг твій не винен!

Якщо і винен, подивись –

Ти також в чомусь винуватий,

Прости його і помирись,

Щоби ненависті не знати!

Вона тоді зовсім піде,

У серці жити вже не зможе,

Прийде любов на зміну їй,

І стати кращим допоможе!

Доброзичливість

Доброзичливість у серці –

Всіх довкола зігріває,

Доброту, увагу, ласку

Кожен друг твій добре знає.

Ти не заздриш, а радієш,

Якщо в когось нагорода,

І не лаєшся, а терпиш,

Як застала непогода!

Всім, як треба, допоможеш,

Навіть, якщо важко буде.

«Доброзичлива людина!» -

Так про тебе кажуть люди!

Заздрість

Заздріть ще нікому в світі

Щось хороше не зробила,

Але стільки душ невинних