Болотяничка

У Волинських болотах, -

В загадкових тих краях

Ніжна вдача, миле личко, -

Жила там Болотяничка.

Зріст маленький

Руки, ніжки,

Сміх дзвінкий.

Знов миле личко -

Не така болотяничка

Всі бідкуються й горяться

Як ж такому можна взяться?

Не така болотяничка

Сміх дзвінкий і миле личко

Дуже добра й мила дуже

А ще й гарна, - кожен скаже!

Загуділи всі і зляться, -

-Не тобі тут пануваться!

Гарна врода, й чисте личко,

Не така! Болотяничко!

Покричали, посварили

І у світлий світ пустили

-Не пустили! А прогнали! –

Всі птахи про це казали.

Йде і плаче миле личко,

Не така Болотяничка.

Як же можна так робити?

Як же можна так вчинити?

Де я буду жити й знати –

Що там можна й заспівати,

Що там можна все робити

Щоб щасливо мені жити?

Йде, бідкується, горює

І себе вже, й всіх не чує

Так би й згинула із горя

Та кота дала їй доля.

-Не дала - подарувала,

І ще тихо так сказала:

-Будеш жити там, де котик

Чорний хвіст, білий животик -

Знайде дім тобі й собі

В теплоті і чистоті.

Йдуть вже двоє дім шукати

Можна вже і заспівати!

Сяє миле личко нашої Болотянички

Йде, співає й не горює!

Лиш сказать, трохи, -

Сумує.

Не сумуй ти, миле личко,

Не така, Болотяничко

Буде все у нас чудово

Буде дім, і щастя – знову.

Будем грати й танцювати

І не будем горювати!

Так знайшли вони дім Ліни,

І там ніжки їх прогріли

Дали миску молока

І ще більше їм добра.

Все чудово у кота,

У шмидкого Муркота

А ще краще в Домовичким –

Нашої Болотянички.

Шлях знайшла свій, миле личко,

 добра та Болотяничка.

Все тепло дарує людям

І радіє, -