Вірші - це те що стерпить тільки аркуш

Бабій Яр (Кров’ю просочена земля)

Кров’ю просочена земля,

І трупів сморід звідтіля.

Мертвих тіл великі гори,

Страхом наповнені простори.

І десь там крик людей лунає,

І жахливо до кісток лякає

Велика яма – Бабій Яр.

Не дощ, а кров ллється із хмар.

Вбивали всіх, навіть дітей,

Жорстока смерть у тих людей.

На трупи в яму їх кидали,

І там живих умить вбивали.

Й не боязно вмерти – боязно те,

Що смерть із стражданнями прийде.

Подобається

#933 в Різне
#165 в Поезія
#1214 в Сучасна проза

Відредаговано: 20.09.2024