Вірші - це те що стерпить тільки аркуш
Життя не вічне
Чому ми живемо так, наче це вічно?
Так, наче навічно нам дане життя.
Це так неправильно і нелогічно –
Відкладати найкраще у майбуття.
Жити, терпіти тирана чоловіка,
Побої, розгроми, приниження, страх.
Стерпиться-злюбиться, і що, що каліка:
Не сама, і над головою є дах…
Їсти дешеву, жахливу їжу,
Працювати за безцінь, за копійки.
Бути експертом домашнім на ліжку,
Про краще життя травити байки.
Дивитися в рота комусь, лізти в душу
І вчити, як правильно жити, як ні,
Сьорбати одну-єдину калюжу,
Стереотипами гною тонути на дні.
Вбивати, калічити, красти, брехати,
«Рятуючи», війною на мирних іти,
А в старості нічого буде згадати,
Лиш вкрасять минуле гранітні хрести.
Задумайтесь, люди, ми ж всі не вічні,
І не безсмертні, кінець всім один.
Задумайтесь, правильно це чи логічно
Втрачати даремно безцінних годин.
Живіть вже зараз, живіть вже сьогодні,
Не відкладайте на завтра життя.
Людей мільярди, а щасливих – лиш сотні,
Що мають реальне безцінне буття.
#933 в Різне
#165 в Поезія
#1214 в Сучасна проза
Відредаговано: 20.09.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
