Реєстрація

Вірші - це те що стерпить тільки аркуш

Брат

Затягнуло чорне небо наді мною.

Брате рідний, що з тобою,

Чому зітхаєш ти так тяжко,

Чому іти стало так важко?

Що з тобою, брате мій?

Такий болючий погляд твій,

Руки тремтять, лице біліє

І на спині щось червоніє.

Я подивився – й онімів,

Умить схолов і посивів:

В спині осколок, все в крові.

«Не помирай же, брате, ні!

Брате, рідний, ти тримайся

І смерті в лапи не давайся!»

Та він упав…

Душу Богові віддав.

Залишив молоду дружину

І донечку свою єдину.

Війна забрала в неї батька,

У мене брата, в сина – дядька.

На небо я дивлюсь і плачу,

Та навіть там його не бачу.

Бо чорне небо, не блакитне,

І тяжкий камінь на душі моїй.

Vyacheslav Sokol

Подобається

#933 в Різне
#165 в Поезія
#1214 в Сучасна проза

У тексті є: війна, любов, війна і розлука

Відредаговано: 20.09.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись

Використання файлів Cookie

З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.

Детальніше