Реєстрація

Вірші - це те що стерпить тільки аркуш

Лебідонька

Рученьки попечені білі,

Сліди від вогню на ніжному тілі.

Кров на щічках і вустах,

Біль і жах в її очах.

В огню в обіймах побувала.

Що ж ти накоїла? Начарувала?

За що тебе стали палити?

Як же без тебе далі жити?

Якщо ти плакала, благала,

«Вбий мене», – мені шептала.

Я в твої очі подивився,

Вкрав рушницю у мисливця,

І твоє серце я розбив,

Своє кохання сам убив.

Не міг дивитись, як страждала,

Пошвидше вмерти ти жадала.

А зараз підеш в небо, вдаль.

Залиш біль, залиш жаль…

Лети, лебедонько моя,

Знай, прилечу до тебе й я.

І будемо разом ми з тобою

У царстві миру і спокою.

Не знаю, чи пробачиш ти…

Лети, лебедонько, лети.

Vyacheslav Sokol

Подобається

#933 в Різне
#165 в Поезія
#1214 в Сучасна проза

У тексті є: війна, любов, війна і розлука

Відредаговано: 20.09.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись

Використання файлів Cookie

З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.

Детальніше