Вірші - це те що стерпить тільки аркуш
Лебідонька
Рученьки попечені білі,
Сліди від вогню на ніжному тілі.
Кров на щічках і вустах,
Біль і жах в її очах.
В огню в обіймах побувала.
Що ж ти накоїла? Начарувала?
За що тебе стали палити?
Як же без тебе далі жити?
Якщо ти плакала, благала,
«Вбий мене», – мені шептала.
Я в твої очі подивився,
Вкрав рушницю у мисливця,
І твоє серце я розбив,
Своє кохання сам убив.
Не міг дивитись, як страждала,
Пошвидше вмерти ти жадала.
А зараз підеш в небо, вдаль.
Залиш біль, залиш жаль…
Лети, лебедонько моя,
Знай, прилечу до тебе й я.
І будемо разом ми з тобою
У царстві миру і спокою.
Не знаю, чи пробачиш ти…
Лети, лебедонько, лети.
#377 в Різне
#19 в Поезія
#689 в Сучасна проза
Відредаговано: 19.09.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
